Кінець Вічності

Не знаю, чи вже писав, але маю таку погану звичку довго не засипати. Думки різні лізуть в голову (і часто геніальні!), ну сова я, одним словом (-:

Так ось, засоби лікування в мене або хронічна втома, або TF2 (чи інший, не язичницький, шутер), або ж слухаю аудіокниги. Переважно МДС, але останнім часом вони не виходять, отже доводиться переслуховувати старі книжки, чи ті до яких якось не доходило. Одна з них була книга Ісаака Азімова, та що в заголовку, спочатку вона здалась геть нудною, архаїчною, зі старими уявленнями про майбутнє, перфокартами… далі описувати, я гадаю, не варто ;-)? Я закинув її і кілька місяців не чіпав, але тут в мене все позакінчувалось, а Азімова я люблю ще з дитинства, то я й вирішив потерпіти і таки добити книгу до кінця.

І виявляється вона просто перлина з перлин. Так, там багато діалогів, характери в людей вже не ті, ну чи майже не ті, його внутрішня боротьба здається геть непотрібною, але ця інтуіція з якою Айзек передбачає долю людства (в загальному масштабі) та розуміє модель нашого всесвіту виявилась для мене дуже корисною. А саме в діалозі Техніка Харлана (Andrew Harlan) з Нойз (Noÿs Lambent), навіть ця її поза та спокій нагадували четвірку кубків:

«У пароксизмі гніву він замахнувся на неї. Вона й не поворухнулася. На її обличчі відбився цілковитий спокій. Вона здавалася прекрасною статуєю, виліпленою із теплого воску. Піднята рука Харлана застигла в повітрі… Вона склала руки на колінах і ще спокійніше глянула йому в очі, немов не помічаючи націленого на неї анігілятора. В її відчуженні просвічувалася якась таємнича, майже містична сила.»

Все вказувало на те, що люди в 111 394-му Сторіччі не тільки знали про різні Реальності і могли їх обчислювати, вони ще вміли їх обирати (тобто легко переходити роблячи свій вибір), що звичайно і сталося в кінці їхнього діалогу.

Саме цікаве, що потім я вирішив послухати Вадима Зеланда «Управління Реальністю», ги-ги (-:

Не знаю чому, завжди здавалося, що його книжкі нудні, так, так і сталося, вони виявилися повністю комерційними і дуже розтянутими, ну тобто жменя корисної інформації розтягується та жується на зліченну кількість серій (чого ще чекати від видавництва, яке навіть свою назву неправильно трактують)… Але інформація була, десь така і саме така як в Азімова, що ми самі вибираємо куди ми хочемо попасти.

Істина прописна і банальна як сам світ, можливо ще тому жується так довго на сторінках Трансерфінгу. Але і мені, і будь кому дійсно це важко збагнути і не відмахнутися, знаю-знаю.

Я на сто пудів знаю, що то правда. була така техніка в ніндзь, подивитись на майбутнє задання з майбутнього. Звичайно, крім практичного спокою, вона ще налаштовувала на успіх. Але цю ж техніку можна використовувати, щоб вибирати ту реальність, котра тобі подобається. Необовʼязково гедоністичну, головне, щоб влаштовувала. Якщо зрозуміти, що кванти можуть перебувати одночасно в кількох станах і реальності де я закинув собі праву ногу на ліву, і ліву на праву одночасно реальні, то чому б не вибрати ту, де я в результаті цього переїзджаю на Балі, наприклад (-;